DOLONKY www.dolonky.km.ua

- Г - назад до алфавіту

Гаврилюк Раїса Костянтинівна –
народилась у 1942 році в селі Бишкінь на Сумщині. В ранньому дитинстві переїхала з сім’єю на Хмельниччину – село Віршики Старокостянтинівського району.
По закінченні середньої школи навчалась у Каменець-Подільському педагогічному інституті. По закінченні інституту працює вчителем. Вірші пише з юності.
Друкувалася в обласній та республіканській пресі:
«Материнське чекання» - лірика, Хмельницький, «Поділля», 2000;
«Ганчині ковдри» - повість-елегія, м. Городок, «Бедрихів Край», 2007

Гірник Павло Миколайович –
30 квітня 1956 року у місті Хмельницькому. Батько - Микола Андрійович - поет. Мати - Тамара Дмитрівна - фольклористка. Навчався з Хмельницькій середній школі № 3. В 1979 році закінчив Київський державний педагогічний інститут, а в 1989-му році - Вищі літературні курси у Москві. Працював викладачем української мови та літератури у сільських школах Поділля. Засновник та перший голова обласної організації "РУХ". Член Національної спілки письменників України, а з 1996 року - член Асоціації українських письменників, обласну філію якої очолює і по сьогодні. Як поет та літературний критик, есеїст широко публікується в періодиці з кінця 70-х років.
Автор збірок "Спрага" (1983), "Пахота" (1985, в перекладі російською мовою), "Летіли гуси", (1988), "Китайка", "Се я, причинний... " (1994), "Вибране" (Бедрихів Край, 1996), "Брате мій, вовче", "По війні" (2000), "Коник на снігу" (2003), Cмальта».(2006).
Лауреат літературних премій України ім. Павла Усенка, ім. Андрія Малишка (1989), ім. Павла Тичини (2004).

Глущак Анатолій Степанович –
народився 8 січня 1940 року в селі Писарівка Волочиського району. Юному Анатолію у зв’язку із переїздом сімї випало потрапити до Городка на Смотричі, де він закінчив десятирічку і розпрощався з містом. Того року він поїхав навчатись філології до Одеси. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені Мєчникова (1962). Працював у молодіжній пресі, в Одеському обкомі комсомолу, в обкомі партії. Сім років очолював республіканське книжкове видавництво "Маяк", працював журналістом. З 2002 року - заступник голови правління Одеської обласної організації Національної Спілки письменників України.
Автор поетичних книг: "Мотиви" (1972), "Злітне поле" П974), Сонячний вітер" (1977), "Простір" (1984), "Автографи. Книга перекладів" (1988), "Тиждень" (1990), "Озимина" 1991), "Бродячий сюжет: AVE EVA (2000)), "Одеса" (1980, 1989), ПОВЕРНЕННЯ (Бедрихів Край, 2007).
Член Національної Спілки письменників України з 1974 року.
Лауреат літературної премії імені Костянтина Паустовського.

Годованець Іванна –
авторка газети ТУГДТ ДОЛОНЬКИ.

Горбатюк Василь Іванович –
народився 1 січня 1956 року в селі Гнатівцях Хмельницького району Хмельницької області. Кілька років жив у селі Морозівка Старокостянтинівського району.
Закінчивши Гнатовецьку середню школу, навчався у Чорноострівському профтехучилищі, служив в армії.
Працював бібліотекарем у рідному селі, токарем на Хмельницькому заводі тракторних агрегатів.
Після закінчення філологічного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (1977-1981) – на журналістський роботі. З 1990 року – редактор Хмельницької обласної молодіжної газети «Ровесник».
Член Спілки письменників України з 1984 року.
Автор книг: «Ясен-дерево», «Золоті кораблі», «Бігли коні», «Де починається Гольфстрім».

Грицик Михайло Іванович –
19 лютого 1917 року в с.Нове Поріччя Городоцького району Хмельницької області.
У 1933 році закінчив семирічку і вступив до Кам’янець-Подільського педінституту, який закінчив у 1936 р.
Вчителював у Пільноолексинецькій неповній середній школі.
В 1937 році призначений директором Кременянської неповної середньої школи.
З березня 1940 р. — в армії та на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Фронтовими дорогами пройшов від Львова до Сталінграда через Курську, Корсунь-Шевченківську битви, бої на Дніпрі, через Румунію до Польщі.
В серпні 1944 року важко поранений в боях під Варшавою. Офіцер-танкіст, нагороджений орденами та медалями, інвалід війни 2-ої групи.
З лютого 1945 р. — директор Пільноолексинецької школи, а з вересня 1947 до 1986 року — директор Новопорічанської восьмирічки.
Відмінник народної освіти України, нагороджений медаллю Макаренка. З квітня 1954 року — Заслужений учитель України.
В різні роки зустрічався з письменниками Тичиною, Микитенком, Іваном Ле, О. Левадою, Дмитерком, В. Минком, Д. Луценком.
Віршує з дитячих років. Перший вірш “Місто” надрукований у 1932 р. в журналі “Піонерія”. Друкувався у фронтових, обласних та місцевих газетах. Зокрема, в 1942 році, коли Україна була окупована ворогом, вірш “Мать” був опублікований у фронтових газетах і увійшов у репертуар фронтових колективів художньої самодіяльності.
Деякі вірші надруковані у народно-поетичній збірці “З-понад Смотрича”(1993).
Автор збірок: “Вклонись Україні” (1998), “Салют перемоги” (1999), “Назустріч долі” (2000), Межа тисячоліть(Городок, 2001) ЖИВА ЛЕГЕНДА(Івано-Франківськ, 2005)), Калинові Китайки (Вибране, 2007).
У співдружності з відомим композитором Д. Циганковим декілька віршів покладені на музику.

Гребенюк Iван Олексiйович –
народився 20 сiчня 1938р. в селi Скiпче Городоцького району на Хмельниччинi. Тут закiнчив семирiчку, а вiдтак Великолевадську середню школу.
Пiсля закiнчення Кам'янець — Подiльського медичного училища служив в армiї фельдшером, працював фельшером на селi.
У 1963 р. вступив, а в 1969 р. закiнчив Тернопiльський державний медiнститут. Працював лiкарем -ренгенологом у Хмельницькiй i Тернопiльськiй областях. Сьогодні — на заслуженому вiдпочинку.
Поезiєю захоплюється ще з юнацьких рокiв.
Любов до рiдної мови i поетичного слова прищепив йому вiдмiнник народної освiти України, учитель — фiлолог української мови Дмитро Михайлович Брилiнський, що проживав останні роки і спочив у м. Хмельницькому.
Вперше дебютував з поетичними творами на сторiнках Городоцької райгазети "Прапор Iллiча" (тепер "Городоцький вiсник"). З того часу його вiршi неодноразово публiкувалися у центральних українських виданнях та в обласних i районних газетах.
У свiй час I. Гребенюк був засновником та керівником лiтературної студiї "Первоцвiт" на Тернопiльщинi (Підволочиськ).
За радянських часiв навiть не намагався видавати своєї поетичної книжки, бо, як свiдчить сам автор, не мав пробивного характеру i впливових людей з лiтературних кiл, якi б посприяли у виданнi його творiв.
До першої книжки Iвана Гребенюка увiйшла незначна частка творів, що писались автором протягом останнiх тридцяти рокiв..

	Гаврилюк Раїса Костянтинівна – народилась у 1942 році в селі Бишкінь на Сумщині. В ранньому дитинстві переїхала з сім’єю на Хмельниччину – село Віршики Старокостянтинівського району. По закінченні середньої школи навчалась у Каменець-Подільському педагогічному інституті. По закінченні інституту працює вчителем. Вірші пише з юності. Друкувалася в обласній та республіканській пресі: «Материнське чекання» - лірика, Хмельницький, «Поділля», 2000; «Ганчині ковдри» - повість-елегія, м. Городок, «Бедрихів Край», 2007
	Гірник Павло Миколайович – 30 квітня 1956 року у місті Хмельницькому. Батько - Микола Андрійович - поет. Мати - Тамара Дмитрівна - фольклористка. Навчався з Хмельницькій середній школі № 3. В 1979 році закінчив Київський державний педагогічний інститут, а в 1989-му році - Вищі літературні курси у Москві. Працював викладачем української мови та літератури у сільських школах Поділля. Засновник та перший голова обласної організації "РУХ". Член Національної спілки письменників України, а з 1996 року - член Асоціації українських письменників, обласну філію якої очолює і по сьогодні. Як поет та літературний критик, есеїст широко публікується в періодиці з кінця 70-х років. Автор збірок "Спрага" (1983), "Пахота" (1985, в перекладі російською мовою), "Летіли гуси", (1988), "Китайка", "Се я, причинний... " (1994), "Вибране" (Бедрихів Край, 1996), "Брате мій, вовче", "По війні" (2000), "Коник на снігу" (2003), Cмальта».(2006). Лауреат літературних премій України ім. Павла Усенка, ім. Андрія Малишка (1989), ім. Павла Тичини (2004).
	Глущак Анатолій Степанович – народився 8 січня 1940 року в селі Писарівка Волочиського району. Юному Анатолію у зв’язку із переїздом сімї випало потрапити до Городка на Смотричі, де він закінчив десятирічку і розпрощався з містом. Того року він поїхав навчатись філології до Одеси. Закінчив філологічний факультет Одеського державного університету імені Мєчникова (1962). Працював у молодіжній пресі, в Одеському обкомі комсомолу, в обкомі партії. Сім років очолював республіканське книжкове видавництво "Маяк", працював журналістом. З 2002 року - заступник голови правління Одеської обласної організації Національної Спілки письменників України. Автор поетичних книг: "Мотиви" (1972), "Злітне поле" П974), Сонячний вітер" (1977), "Простір" (1984), "Автографи. Книга перекладів" (1988), "Тиждень" (1990), "Озимина" 1991), "Бродячий сюжет: AVE EVA (2000)), "Одеса" (1980, 1989), ПОВЕРНЕННЯ (Бедрихів Край, 2007). Член Національної Спілки письменників України з 1974 року. Лауреат літературної премії імені Костянтина Паустовського.
	Годованець Іванна – авторка газети ТУГДТ ДОЛОНЬКИ.
	Горбатюк Василь Іванович – народився 1 січня 1956 року в селі Гнатівцях Хмельницького району Хмельницької області. Кілька років жив у селі Морозівка Старокостянтинівського району. Закінчивши Гнатовецьку середню школу, навчався у Чорноострівському профтехучилищі, служив в армії. Працював бібліотекарем у рідному селі, токарем на Хмельницькому заводі тракторних агрегатів. Після закінчення філологічного факультету Кам’янець-Подільського державного педагогічного інституту (1977-1981) – на журналістський роботі. З 1990 року – редактор Хмельницької обласної молодіжної газети «Ровесник». Член Спілки письменників України з 1984 року. Автор книг: «Ясен-дерево», «Золоті кораблі», «Бігли коні», «Де починається Гольфстрім».
	Грицик Михайло Іванович – 19 лютого 1917 року в с.Нове Поріччя Городоцького району Хмельницької області. У 1933 році закінчив семирічку і вступив до Кам’янець-Подільського педінституту, який закінчив у 1936 р. Вчителював у Пільноолексинецькій неповній середній школі. В 1937 році призначений директором Кременянської неповної середньої школи. З березня 1940 р. — в армії та на фронтах Великої Вітчизняної війни. Фронтовими дорогами пройшов від Львова до Сталінграда через Курську, Корсунь-Шевченківську битви, бої на Дніпрі, через Румунію до Польщі. В серпні 1944 року важко поранений в боях під Варшавою. Офіцер-танкіст, нагороджений орденами та медалями, інвалід війни 2-ої групи. З лютого 1945 р. — директор Пільноолексинецької школи, а з вересня 1947 до 1986 року — директор Новопорічанської восьмирічки. Відмінник народної освіти України, нагороджений медаллю Макаренка. З квітня 1954 року — Заслужений учитель України. В різні роки зустрічався з письменниками Тичиною, Микитенком, Іваном Ле, О. Левадою, Дмитерком, В. Минком, Д. Луценком. Віршує з дитячих років. Перший вірш “Місто” надрукований у 1932 р. в журналі “Піонерія”. Друкувався у фронтових, обласних та місцевих газетах. Зокрема, в 1942 році, коли Україна була окупована ворогом, вірш “Мать” був опублікований у фронтових газетах і увійшов у репертуар фронтових колективів художньої самодіяльності. Деякі вірші надруковані у народно-поетичній збірці “З-понад Смотрича”(1993). Автор збірок: “Вклонись Україні” (1998), “Салют перемоги” (1999), “Назустріч долі” (2000), Межа тисячоліть(Городок, 2001) ЖИВА ЛЕГЕНДА(Івано-Франківськ, 2005)), Калинові Китайки (Вибране, 2007). У співдружності з відомим композитором Д. Циганковим декілька віршів покладені на музику.
	Гребенюк Iван Олексiйович – народився 20 сiчня 1938р. в селi Скiпче Городоцького району на Хмельниччинi. Тут закiнчив семирiчку, а вiдтак Великолевадську середню школу. Пiсля закiнчення Кам'янець — Подiльського медичного училища служив в армiї фельдшером, працював фельшером на селi. У 1963 р. вступив, а в 1969 р. закiнчив Тернопiльський державний медiнститут. Працював лiкарем -ренгенологом у Хмельницькiй i Тернопiльськiй областях. Сьогодні — на заслуженому вiдпочинку. Поезiєю захоплюється ще з юнацьких рокiв. Любов до рiдної мови i поетичного слова прищепив йому вiдмiнник народної освiти України, учитель — фiлолог української мови Дмитро Михайлович Брилiнський, що проживав останні роки і спочив у м. Хмельницькому. Вперше дебютував з поетичними творами на сторiнках Городоцької райгазети "Прапор Iллiча" (тепер "Городоцький вiсник"). З того часу його вiршi неодноразово публiкувалися у центральних українських виданнях та в обласних i районних газетах. У свiй час I. Гребенюк був засновником та керівником лiтературної студiї "Первоцвiт" на Тернопiльщинi (Підволочиськ). За радянських часiв навiть не намагався видавати своєї поетичної книжки, бо, як свiдчить сам автор, не мав пробивного характеру i впливових людей з лiтературних кiл, якi б посприяли у виданнi його творiв. До першої книжки Iвана Гребенюка увiйшла незначна частка творів, що писались автором протягом останнiх тридцяти рокiв..